Я б не назвала героя "оптимістичним", якщо "не зневіреним" ще більш-менш вдало, то перше геть не те.
Ага. "Музей" напханий пасажами, які доречніше виглядали б у публіцистиці та наукових розвідках. Тому текст дійсно вийшов дуже "менторський" і дидактичний. Можливо, щоб "наблизити" його до масового читача, авторка додає туди сексу, матюків і емоцій, але вони виглядають якось вульгарно. Замість голосу розкомплексованої інтелектуалки чується голос неврівноваженої істеричної "учілки".
Дуже влучно.
Як не дивно, читаючи роман, я теж згадувала Ремарка. Забужко не вистачає його універсальності, простоти й ненав'язливости, без яких "Музей..." ніколи не стане масовим чтивом. Комплекси, емоції, повчання так і пруть. Плюс потужний зсув убік публіцистики - аж до межі - що читаєш, як газетну статтю якогось ментора-дисидента.
В мене подружка живе в Бельгії, вона намагається жити культурним життям, підтримує зв"язки з українською спільнотою Франції. Так вони з нею ділилися враженнями.
Насправді письменники здебільшого не знаються на брендах. І це добре, це означає, що вони духовні люди. Може, в мене в житті так склалося, що я довго працювала у гламурних виданнях, і нахапалась мод. Але щоби дійсно собі цим забивати голову?! Щоби дивитися, хто який бренд носить, і так судити про людину?!
У такому світі я і жити не хочу.
Так отож. "Музей" - це дві третини високочолих роздумів, а третина отих "вульгарних штампів", про які ви пишете. Секретарка-курвочка, нардеп-нуворіш, Настуся-вже-в-Ґуччі тощо.
А коли Забужко виступала в Парижі?
Я не можу читати прозу (не вірші) Забужко, тому що в неї постійно вилазять якісь вульгарні штампи і ламають кайф. До того ж вона судить про модні бренди, вина та таке інше, як Проня Прокопівна Сірко, і це вже не смішно, а ніяково. Вона їздить по Європі, виступає в Парижі, а там з неї глузують, а разом і з усієї України.
Я у книгарні розкрила "Музей" - захоплення, захоплення, захо... тьху!
Пані Оксана - жінка талановита, але в неї зіркова хвороба; в неї є вороги, але вона дуже давно не зустрічає конструктивної критики, а коли б і зустріла, то даремно.
я цей твір сприймала трошки інакше...але не можу не погодитись із цією рецензією!
Мабуть, з "Пациків" колись почалася моя любов до прози Дністрового. Жоскій пісатєль )
Торенти форева!!!
Завжди намагаюсь дивитись фільми в оригіналі
фільм крутий. але Ґензбур в Україні не такий відомий, як Коко Шанель, тому невідомо, чи його в нас покажуть.
Чудова стаття, обов'язково подивлюсь цей фільм.
пацики – ето да.очєнь животрєпєщущє.
А для мене головним у творі було саме тлумачення Антоничевих "обручів". І ще Карл-Йозеф, точніше, оте його сприйняття українців і україни, та думка, що він не може усвідомити і судити про інших...
"В корчму на місяці горілку пити" (с)
цікаво, яку роль грає/зіграв/гратиме Антонич у творчості Андруховича..
..все ж таки, для мене головним у творі був заледве не містично-диявольски-захопливий образ Богдана-Ігора, а всі події, місця та стосунки головних героїв були лише тлом для польоту життя поета..
Маячня... маячня... комплекс стосовно "...старшого брата" простежується протягом уього твору... Гей, панове, не возвеличуйте автора, бо він нездара, як і його витвір "Бу-Ба-Бу"!!!!!!!!!!!!!!!!